Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
МДМА молли
Опа, чорт ты мой, да наркоманский браток! Забирай залетать со мной в мир запретных радостей, я тебе всё расскажу в деталях, братишка!
Дело было так, был в одному из забегаловок по делу, где такие же похожие как я наброды ошиваются, и там мне всё рассказали, как купить закладки настоящие. Я голову кручу, а мне мой новый друг, закос под гопоту, такой с кепкой в бок, подходит с ухмылкой гадкой:
— Ну, братишка, так что, хочешь попробовать ускоритель? Мы тут действительно похожими делишками занимаемся.
И я такой, шарахаю коврижку сенообработки, и вот мы уже на месте, где чувак обещал заклады найти. Вход в подворотню, а за углом куча народу стоит, тусуется. Вобще, говорит, идём мы к наркопродавцу, а ему под нос подсовывают апер. Ваще песть сразу был в кайфоломе, пасхалка мощная!
Меня как раз кайфолом привел к той самой жмыхуры, которую я так некстати раскидал, а она мне, шарахается, под руку. Ну, думаю, браток, это нам судьба светит! Мы такие с ней шмальнулись, долго и с наслаждением. Лицо раздушенное, с губ сливки стекают, а мы рады, что почти всё ещё в голове осталось. Но на этом наша приключуха не закончилась!
Тут была пауза, сигаретка покурилась, дымок в воздухе завис. Мы сидели, браток стал рассказывать о своих приключениях с котиками для тик тока, и я как заканчиваю ему ацетаминофен толкать, так он, блин, не к горлу, а к сердцу быстренько его, и я не стал настаивать.А потом говорит мне этот наркоманский братан:
— Братва, знаешь, недавно в интернете реальную пацанскую пасхалку нашёл. Там аж тики и токи промелькали, а главное, котики всякие смешные были! Я решил таки купить новый телефон и влететь в этот грёбаный тик ток!
Я, конечно, подумал, ну и смешной ты даёшь! Ну, ведь никто не поверит, что наркоманы способны на такое, но решил не отбивать ему кайф, тем более, что у меня свои планы были. Кое-что решил я своими закладками разгадать.
Вот и встретились мы с нашими закладчиками, меня заинтересовала вот эта новая, как ее, скрипкой называют. Говорят, что никахера не пропускает, но у меня свои хитрости! Я разжевал свой потрошитель, а потом аккуратно всё обратно засунул и говорю им:
— Ну, давайте! Проверяйте свою скрипку, братва!
Ну, они как проверили, а там ничё. Говорят, шымары эти, типа пролетели. Но я им такой:
— Братва, такие сюрпризики я тут у вас подготовил! Все эти закладки, оказывается, совершенно не такие, как вы думаете! Вот в эту закладку я свою маковую соломку замотал, так что мощно получилась!
И тут они глаза на меня так поперкивать начали, на мою жмыхуру рассеянно глаза остановили. Говорят, шымары эти, сами не знают, что и говорить! А я такой, улыбаясь:
— Держите свои скрипки, шымары! Вот вам еще одна пасхалка: в эту я свой ацетаминофен замотал! А вы думали, мне просто так его доложили?
Они меня на руки подняли, как короля, и стали так смеяться, что все окружающие кинулись глядеть на нас. А я такой, подставляю нос:
— Наркоманский биайчишка, я вас всех натянул! А теперь иди, смотри, как я тик ток делаю с котиками!
Так и ушли мы, смеясь до упора, громко хохоча. Все просто поразились, какие наркоманы бывают. На днях всё покажу им свои смешные видосики, пусть делают глаза так слитно-писклявые, что они ничего не понимают в этом мире!
Ну вот так-то, брат, я тебе весь этот рассказ про закладки и пасхалки, про кайфолома и скрипки, про ацетаминофен и жмыхуры свои. Теперь ни один наркоман не сможет нас заподозрить — мы же только улыбаемся им со своими котиками тик ток!
